Транзакційний аналіз — це напрям психотерапії, який допомагає зрозуміти, чому ми думаємо, відчуваємо й діємо саме так, а також чому знову і знову можемо опинятися у схожих життєвих ситуаціях.

Метод був створений психіатром Еріком Берном у середині ХХ століття. Його особливість у тому, що складні психологічні процеси він описує зрозумілою мовою, водночас дозволяючи працювати дуже глибоко — з особистістю, стосунками та життєвим сценарієм.

Одне з ключових понять Транзакційного аналізу — его-стани:

Батько — наші засвоєні правила, заборони, переконання, критика та турбота, які ми колись отримали від значущих дорослих.

Дорослий — здатність бачити реальність такою, якою вона є зараз: аналізувати, приймати рішення, перевіряти факти й робити свідомий вибір.

Дитина — наші почуття, бажання, страхи, спонтанність, творчість і способи реагування, сформовані ще в ранньому досвіді.

У різних ситуаціях ми можемо переходити з одного его-стану в інший. Іноді це допомагає нам адаптуватися, а іноді — змушує автоматично повторювати старі реакції, навіть якщо вони вже давно не відповідають нашому теперішньому життю.

Життєвий сценарій

Транзакційний аналіз також працює з поняттям життєвого сценарію — несвідомого плану життя, який починає формуватися ще в дитинстві.

Дитина робить висновки про себе, інших людей і світ:
«я маю бути сильною»,
«мене можуть любити лише тоді, коли я зручна»,
«не можна помилятися»,
«довіряти небезпечно»,
«щоб мене помітили, я повинна щось довести».

З часом ці рішення можуть перетворюватися на повторювані сценарії у стосунках, роботі, самооцінці та виборі людей поруч.

Тому людина може помічати:

«Зі мною постійно відбувається одне й те саме».
«Я знову обрала схожі стосунки».
«Я все розумію, але продовжую діяти по-старому».
«Наче знаю, як хочу жити, але щось постійно повертає мене назад».

Саме ці повторення і можуть стати важливим матеріалом для терапії.

Що відбувається в терапії

У Транзакційному аналізі терапія — це не лише пошук причин у минулому.

Ми досліджуємо, як минулий досвід продовжує проявлятися сьогодні: у внутрішньому діалозі, стосунках, виборах, реакціях, способах захищати себе та будувати близькість.

Поступово людина вчиться помічати власні автоматичні сценарії, відокремлювати старі переконання від реальності та формувати нові способи бути у контакті із собою й іншими.

Одне з головних завдань Транзакційного аналізу — посилити автономність людини: здатність усвідомлювати себе, бути живою і спонтанною, бачити реальність та робити власний вибір.

Терапія не переписує минуле.
Але вона може допомогти перестати дозволяти минулому визначати майбутнє.